Тіні забутих предків, Одеський театр ім. В. Василька
Музично-пластичного дійства за твором Михайла Коцюбинського.
Режисер Іван Уривський, який поставив цю виставу під час роботи в Одеському театрі. Наразі Іван працює режисером-постановником в Театрі ім. І. Франка, і саме він створив разом з не менш талановитою командою феномен українського театру – виставу “Конотопська відьма”.
Вистава як і інші роботи Івана наповнена символізмом та культурним кодом. У центрі вистави – історія кохання Івана та Марічки. Пронизливо трагічна та фатальна, але від того не менш гостроцікава, в якій поєдналися любов і ворожнеча роду людського.
Вій. Король землі, Центр сучасного мистецтва “ДАХ”
Це постановка за мотивами повісті Миколи Гоголя «Вій» в інтерпретації сучасного драматурга KLIMа (Володимир Клименко).
Вистава, яку побачили найкращі сцени Європи. В ній режисер Влад Троїцький звертається до самобутньої української культури, її автентики, народних традицій та вірувань. П’єса відрізняється від оригінального твору. Це, швидше, сучасні алюзії на гоголівський сюжет. Дія відбувається в Карпатах, у наш час. У виставі двоє персонажів-швейцарців опиняються в українському селі. Ці персонажі прибули в Україну: один з надією знайти бодай якісь сліди своїх родичів, зниклих під час великого голоду 1933; інший, у пошуках авантюр, приїхав пізнати цю країну і зустріти справжніх відьом.
Блискуча акторська гра швейцарських та українських акторів супроводжується живою музикою від етно-хаос гурту «ДахаБраха» та акторів театру, що «звучить як резонансна музична поліфонія, довершуючи виставу загадковою чуттєвою атмосферою» (Nota bene).
Лісова пісня, Львівський театр Леся Курбаса
Історія кохання у 3 діях за класичним твором Лесі Українки
Драматична історія кохання лісової Мавки та людського хлопця Лукаша. Та в режисерській інтерпретації Андрія Приходька «Лісова пісня» стає історією не однієї жінки, а цілої нації. У трьох діях вистави, які можна назвати колядами, постають різні періоди української історії: від початку ХХ століття до радянських часів і сучасності, яка несе гіркий спадок минулого.
У виставі звучить віртуозне виконання автентичних українських пісень, інколи це дзвінке соло, деколи – хор різнобарвних голосів лісового царства. Особливої автентичності додають, виконані акапельно, народні пісні Полісся та Гуцульщини. Також у виставі лунає музика, яку сама Леся Українка подала як рекомендацію у кінці своєї драми-феєрії.
ДЕЖАВЮ МЕДІА
