Григорія Бакланова вже давно асоціюють із яскравим образом Лавріна з серіалу «Спіймати Кайдаша». І сам актор не заперечує — ця роль стала поворотною в його кар’єрі. Хоча в його творчому портфоліо — десятки театральних, але саме Лаврін зробив його впізнаваним для широкого глядача.
«Так, ця роль справді змінила багато чого. Але є й інший бік — тебе починають ототожнювати не з тобою, а з персонажем. Актору важливо мати різні амплуа, пробувати себе в нових жанрах, щоб не застрягти в чиємусь образі назавжди», — зізнається Григорій.
Сьогодні актор активно працює над тим, щоб розширити горизонти своєї акторської палітри. Його можна побачити у нових проєктах — у кіно, серіалах та театрі — й у зовсім інших, нетипових ролях.
«Я не хочу зупинятися. Мені цікаво відкривати себе наново в кожній ролі — комедійній, драматичній, трагічній. Глядач має побачити, що я можу бути різним», — підкреслює Бакланов.
Новим його екраним персонажем став Святослав Мороз — один із головних героїв серіалу СТБ «Кохання та полум’я». Пожежник-рятувальник і вибухотехнік зі спецпідрозділу, його персонаж — не тільки відважний фахівець, а й життєрадісний чоловік з почуттям гумору та активною присутністю в соцмережах.
«Мій герой Свят — рятувальник ДСНС, який завжди усміхнений і позитивний. Він не лише рятує людей, а й встигає бути активним у TikTok, фліртувати з дівчатами, жартувати. Мені здається, що я багато в чому наділяю його своїми рисами, особливо — ставленням до життя. А от решту його якостей — хіба що окрім вигадливості до парадоксальних дій — я б залишив йому», — розповідає актор.
Проте образ Свята — це не лише харизма та жарти. У серіалі є сцени, які вимагають від актора максимальної емоційної та фізичної віддачі. Щоб краще зануритися в професію, актори пройшли справжню смугу перешкод, яку зазвичай долають рятувальники під час тренувань.
«Проходили лабіринт-клітку й не тільки. Повна амуніція: захисний костюм, балон на спині, маска. Усе в темряві — і треба на швидкість пролізти вузькими проходами. Іноді повзеш боком, бо через балон не ляжеш на живіт. Треба стежити, щоб нічого не зачепити. Під тобою — ями, в які легко впасти. Але найбільше вибивало з рівноваги — запис криків про допомогу. У якийсь момент здалося, що це не запис, а кричить Оля — моя партнерка. Ми були в масках, майже не чули одне одного, й ледве докричалися, щоб з’ясувати, що все гаразд і можна рухатися далі», — згадує Бакланов.
Попри те, що персонаж Святослава — герой у формі, для Григорія це була можливість показати глибші емоції та вразливість. Актор прагнув зробити героя живим, справжнім — із внутрішніми сумнівами, легкістю, болем і співчуттям.
«Я шукав у ньому спільні зі мною риси. Вони вже були в сценарії — і серйозність, і зосередженість під час роботи, і легкість у повсякденні. Хотілося зробити його ще живішим, тому я з радістю вигадував для Свята фрази на кшталт “я себе беріг” — щоб підкреслити його грайливу сторону.
А найбільш знаковою стала сцена, де він винить себе за те, що не встиг урятувати жінку. Я згадав кадр: рятувальник сидить із пляшкою води в руці, затуливши обличчя долонею. Саме цей образ я хотів передати — мовчазний біль після бурі», — ділиться актор.
У кожного актора бувають періоди сумнівів — особливо коли професія вимагає постійної емоційної віддачі, внутрішньої чесності та готовності змінюватися. Григорій не приховує: іноді виникає запитання «а чи туди я йду?» — і це, навпаки, важлива підказка.«Так. І не раз. І досі буває. Але сумніви — це не слабкість. Це сигнал: “Рости далі”. Я не боюся змінюватися. Страшніше — зупинитися й не рухатися вперед», — говорить Григорій.
ДЕЖАВЮ МЕДІА
