«Люди дивуються, що ми такі молоді для професії. Свою першу виставу я поставив у 22 роки» – розповідає Ілля для онлайн-театру DRAMOX.
Ілля Мірошніченко – танцівник, хореограф, режисер, суперфіналіст восьмого сезону шоу «Танцюють всі!», в минулому артист балету в «Київ Модерн-балет» та «Національній Опері України». А також один із засновників незалежного проєкту «Insha Dance Company». У своєму короткому інтервʼю Ілля ділиться особистим досвідом режисера-хореографа.
Хто такий режисер-хореограф?
Хочеться відповісти просто, тож це, в першу чергу, митець, який працює з тілом та його рухом у просторі. Хореограф – спеціаліст невербального мистецтва, який робить все можливе для досягнення «matching point» з іншими видами мистецтва. Хореограф – фантазер та дивак у своєму сприйнятті вібрацій світу: звуку, музики, шуму…
Чим хореографи займаються в українському театру?
Хореограф бере на себе велику відповідальність перед колегами та перед суспільством, надзвичайно сильно ускладнює собі життя, шукаючи тілесні інструменти для розповіді зі сцени. А також шукає сміливість відстоювати своє бачення світу перед глядачем, знаючи що можеш лишитися незрозумілим.
Неочікуваний факт про вашу роботу, який дивує людей?
Наших людей вже важко чимось здивувати. 🙂
Та іноді люди дивуються, що ми такі молоді для професії. Свою першу виставу я поставив у 22 роки.
Як стати хореографом в Україні?
Здобути освіту і потім зрозуміти, що це не допомогло…
Це найскладніше питання за довгий час для мене. По-перше, потрібно бути пасіонарним до танцю, руху, по-друге, необхідний досвід роботи як виконавця, бо саме це формуватиме вимоги до себе та творчості й визначатиме мету своєї карʼєри, по-третє, потрібно зрозуміти, що алгоритму для становлення митця не існує.
Як не існує і єдиного терміну подолання цього шляху. Це настільки індивідуальні процеси, що єдина порада може бути наступною: досліджувати рух, вступати у співпрацю зі своїми колегами, обʼєднувати навколо себе творче середовище для отримання фідбеку по своїм роботам, готуватися до критики, працювати багато.
Розкажіть про свій шлях до професії?
Мені завжди подобались випробовування долі, що вимагали більшої відповідальності. Тому, після декількох років роботи просто артистом балету, я почав відчувати бажання створити якусь власну роботу і пройти всі рівні від задуму до премʼєри, щоб зрозуміти релевантність для себе такої професії.
Півтора року про це думав і наважився на першу спробу. Вийшло не так вже і погано і вирішив з другої спроби перевірити свої сили. А далі процеси було вже не зупинити. Маючи власний незалежний театр я відчуваю конкретну потребу у творчості для себе, це як шкідлива звичка, яку кинути неможливо.
Як виглядає ваш робочий день?
Оскільки я зараз є незалежним митцем, то мій робочий день проходить доволі не творчо. Тобто щодня за ноутбуком відбувається постійний штурм клавіатури за написанням грантових заявок, листів партнерам, листування з командою, пошуку нових можливостей для розвитку компанії, а також нотування нових ідей у спеціальний записник.
Проте коли час підходить до підготовки показу вистави, то до цієї роботи додається комунікація зі всіма учасниками проєкту: танцівники, технічна служба, художники, композитори, комунікаційники. Зазвичай мінімум 5 годин у репетиційній залі за улюбленою справою (репетиція чи постановка нового матеріалу), далі домашнє опрацьовування відеоматеріалів з нотуванням побажань та ідей для покращення результату. І ще багато дрібних деталей, які більше повʼязані з креативною складовою процесу або пошуком натхнення. Для мене натхнення – це дорога. Я сідаю в авто і маю просто кудись їхати. Подобається відчуття, що під час руху в авто у мене більше шансів наздогнати ту саму думку, що постійно від мене швидко втікає.
Які вистави на Dramox ви рекомендуєте до перегляду?
Ну звичайно – це виставу Insha Dance Company «Д.І.М» і сподіваюсь що з часом їх стане більше на Dramox. А загалом хочеться, щоб глядачі більше звертали уваги на пластичні, танцювальні, фізичні вистави будь-яких театрів. Вони точно не залишать байдужими.
Як виглядає фінальна робота хореографа в театрі?
У танцювальному театрі, очевидно, що це мусить бути хореографічна вистава, наповнена лексикою, тілесними художніми засобами, природним рухом. Робота, насичена символізмом, згідно з завданнями, які поставлені режисером. Та у випадку сучасного театру, то роль режисера дедалі частіше на себе переймають хореографи. Проте для мене фінальним результатом роботи хореографа у театрі є робота над наступною виставою.
ДЕЖАВЮ МЕДІА
