Ведуча 1+1 Соломія Вітвіцька займається волонтерством з 2014 року. Все почалось з допомоги рідному брату-військовому Северину. Він служив у Криму, але після окупації півострова його підрозділ перекинули до Краматорська, де навесні 2014 року відбулася битва за це місто.
«Тоді тільки починався цей волонтерський рух. Дізнавалися, що таке бронежилети, спальники, тепловізори, де їх шукати, які з них кращі. Тоді для нас всіх то була якась новинка. Після повномасштабного вторгнення ті волонтери, котрі допомагали ще з 2014-го, просто почали згадувати свої навички і масштабуватися», – розповіла Вітвіцька в ефірі марафону Єдині новини Марічці Падалко та Максиму Сухенко.
Нещодавно Соломія Вітвіцька повернулася із деокупованих Лиману, Ізюму та прифронтового Краматорська. Ведучу дуже вразило те, що там побачила – зруйновані житлові будинки, понівечені школи і лікарні, розбиті дороги. Але люди, яких вона там зустріла – не зломлені.
«Півроку люди прожили без світла, газу, води та опалення. Зараз потроху починає деінде з’являтися світло. У під’їздах – складені дрова, у дворі – саморобні пічки. У Лимані вже працює кілька магазинів, є стихійні ринки і навіть відкрилися банківські відділення. Але проблема в іншому – у людей немає грошей, тож купити продукти нема за що. Волонтери привозять їм все необхідне – продукти, засоби гігієни, дітям – смаколики», – каже Соломія.
Цю поїздку ініціювала відома волонтерка з Закарпаття Вікторія Райчинець з фонду “Надія від серця до серця”. До речі, волонтерить Вікторія разом із своєю родиною. У цю поїздку також хотіли підтримати і наших військових дівчат на передовій, які вже багато місяців служать у гарячих точках і зробити для них атмосферний дівочий вечір, трохи відволікти і розрядити.
Тож Соломія Вітвіцька запросила ще із собою співака Андрія Кіше та професійну фотографку Тетяну Бундзило, яка зробила дівчатам навіть у «польових» умовах фотосесію. А потім при свічках сиділи і багато говорили – про мрії дівчат, про їх плани після нашої перемоги.
«Також під час подорожі познайомилась з чудовими дітками. Пам’ятаю, як вчила одну малу помадою гігієнічною користуватися – дуже щемливий момент для мене був. Ці дітки досі соромляться, ховають свої обличчя, бо мені здається, коли вони жили в окупації, то звикли ховатися. Створили собі імпровізований дитячий блокпост на одному з колишніх рашистських блокпостів і там збираються. Там немає світла, електрики, тепла, води, інтернету, вони не можуть навчатися. І ці діти самі собі організували дозвілля. Добре, що волонтери для них організували табір на Закарпатті – поїдуть, поживуть там, трохи відволічуться», – розповідає Соломія.
ДЕЖАВЮ МЕДІА
