Олександре, ти засновник українського рок-гурту INTUI, особливістю якого є те, що ви співаєте «інтуїтивний рок», де всі пісні народжуються в імпровізаціях. Розкажи нашим читачам про ідею та історію створення гурту.
Ще будучи малечею палко мріяв, що в мене буде власний музичний гурт! (посміхається) Але, на жаль, у соціумі склався такий стереотип, що музика – це не серйозно і грошей тут не заробиш. Тому я почав працювати в ІТ-індустрії. Але в один момент я для себе зрозумів, що душа моя страждає від відсутності музики. І ось так 7 років тому я почав займатися музикою на повну котушку, як-то кажуть. Хочу сказати, що в дитинстві я надихався саме англомовною музикою, тому в мене завжди була мета – писати класні пісні англійською і тим самим прославляти Україну за кордоном. Проте в один момент мене просто осінило, що потрібно писати українською – нашою красивою рідною мовою. То ж тепер моя мета – розвивати українську творчість і написати якомога більше класних україномовних хітів.
Як ти намагаєшся розвивати свою творчість? Ти більше слідуєш трендам чи все-таки твориш те, чого душа бажає?
Я ніколи не гнався за трендами. Музика, текст – вони просто “йдуть” з мене, і я виливаю це на папір. Саме тому і назва відповідна – INTUI – це інтуїтивний рок. За аудиторією я не гонюся. Моя мета – писати круті пісні, які “заходять” і дворічній дитині, і 90-річному старцю. У творчості є дуже важливий момент – артист має знайти цю тонку грань – між доступністю і оригінальністю.
Наскільки ти сьогодні продуктивний? Скільки взагалі пісень пишеш?
Справа в тому, що свій шлях до музики я дуже довго пробивав і дуже довго до нього йшов. Був такий момент, що мені надто складно давалось написання пісень. Але я нарешті пробив цю стіну, якраз коли змінив мову написання своїх синглів. І пісні почали лізти в голову просто одна за одною, не встигав записувати їх! Усе, звичайно, залежить від натхнення. Зазвичай у цей період пишу пів альбому – 4-5 пісень. Потім беру паузу на кілька місяців і відпочиваю, здобуваю нові сили.
Чим ти надихаєшся зараз?
Мене надихає моя родина та моя країна. У нас настільки родюча, могутня, красива, просто неймовірна держава! Ще за 2 роки до повномасштабного вторгнення я написав пісню “Україна”, тому що в мене в голові був цей образ славетної України, яку чекає світле майбутнє. І навіть коли почалася війна я зрозумів, що це якраз та крапка неповернення, з якої і почнеться розбудова та переродження України. На жаль, шлях до якоїсь великої мети не буває легким. І подивіться: зараз Україна – це №1 у всьому світі! Ми на перших шпальтах у всіх закордонних ЗМІ! До цього всього, зверніть увагу, наскільки сильно прокидається національна свідомість, люди масово переходять на українську мову, музику. Знову згадують (або ж вчать) нашу історію, культуру та традиції.
Чи мають змогу музиканти в наш час нормально заробляти і чи мають можливість забезпечити свою сімʼю? Чи може зараз молодий артист, який тільки починає свій шлях, нормально жити на гонорарах?
По-перше, я вважаю, що можливо все. Але по-друге, з іншого боку реально музиканту важко, якщо в нього немає так званої фінансової подушки. Саме тому на своєму шляху я все так і побудував: спочатку в мене була робота, яка принесла кошти, щоб я зміг прогодувати свою сімʼю, а тепер можу собі дозволити займатися тим, що йде від душі.
Які в тебе були знакові моменти, якими ти справді пишаєшся? Можливо, це пісня, кількість прихильників?
На кількість я взагалі не дивлюсь і не думаю про цей аспект. Для мене перемога і мій найулюбленіший момент – це коли пишеться нова пісня, і ти розумієш, що ось-ось і скоро вона зʼявиться в цьому світі. Це просто неймовірне відчуття! У цьому моменті я відчуваю дотик самого Бога.
Окрім музики, ти ще й займаєшся благодійністю. Чим ти зараз займаєшся і чого очікувати?
У мене є правило: кожного дня я запитую в себе, що ще я можу зробити для своєї країни та своїх людей. Тому мені на думку спала така ідея організувати кошти і допомагати людям. Ми нещодавно запустили цю благодійну ініціативу, я дуже сподіваюсь, що все вийде і ми будемо рухатись тільки вперед і допомагати українцям ще більше.
Розкажи нашим читачам, де зараз можна слідкувати за твоєю творчістю?
Усю нашу продукцію ми викладаємо на Ютуб та в Інстаграм. Буде кліп на пісню, яку я написав після війни. Вона складна. Пронизує до болю. Згадуєш те жахливе 24-те лютого… Кліп ми також знімаємо в такому руслі, щоб він максимально передавав ті емоції, які пережили українці в ніч повномасштабного вторгнення. Назва пісні – “Доля”.

Дарина Глущенко
Журналістка
