Чи треба знати своїх “демонів”?Опубліковано


Зазвичай кожен день проходить в знайомому режимі. Ми спілкуємось з сім’єю, ходимо на роботу, розважаємось. Коли з’являються складні ситуації або проблеми – починаємо шукати шляхи їх вирішення. Та ми зовсім не готові до ситуацій, коли життя примушує залишитися в ізоляції, наодинці з глибинними переживаннями або думками, котрі постійно “заганяєш” подалі… І коли довгий час ти знаходишся наодинці, особисті “демони” починають вириватися назовні..

Книга “короля жахів” Стівена Кінга “Гра Джеральда” побачила світ у 1992 році, десь через рік прочитав її в хорошому перекладі. На мій погляд тоді це був роман “про 30 сторінок сюжету, а потім 200 сторінк переживань”. І вердикт простий – не краща робота Кінга.

Інша справа екранізація Netflixом роману 2017 року.

Від будь-якої екранізації не варто очікувати стовідсоткового співпадіння з книгою. Творці стрічки не розчарували! 

Як і в романі, подружжя Бірлінгейм їдуть в будинок за містом, щоб провести вихідні наодинці, бо мають проблеми з сімейним життям. Джеральд давно не займався сексом з дружиною Джессі, бо має “специфічні” побажання. Коли він приковує Джессі наручниками до ліжка, вона пручається і випадково вдаряє чоловіка, котрий до цього випив пігулок і помирає…

Героїня не може звільнитися, на допомогу ніхто не відкликається і вона розуміє, що кілька днів тут не буде нікого і вона скоріше за все помре… Під час періодичних провалів у дрімоту та непритомність до будинку приходить голодний пес, котрий починає ласувати тілом її чоловіка. Але страшніше цього в ній пробуджуються спогади дитинства та  речі, котрі вона приховувала десь у глибині себе.

Не у всіх нас є такі страшні події як у дитинстві героїні фільму, та є купа інших. Ми не любимо згадувати неприємне та боїмося залишатися з ними наодинці. “Місячний чоловік” з фільму – це найстрашніші спогади та події, котрих ми не можемо забути. Ми не ділимося цим з друзями, бо “заборонено”, “соромно”, “не зрозуміють”. “Демони” тільки чекають, щоб залишитися з тобою наодинці.

Для мене фільм “Гра Джеральда” дав друге дихання роману. Це фільм про страхи, самотність та безвихідь. З самого початку та протягом усієї стрічки ти не завжди переживаєш за головну героїню, а тільки хочеш, щоб “все це закінчилось”. Звичайно, були і “по-Кінговськи” затягнуті та “розмазані” моменти. Додано нові персонажі, котрих не було в книзі. Але в цілому розумієш, що всі ці моменти просто необхідні у кінострічці.

Ми боїмося згадувати неприємні моменти. Ті речі, від котрих страждаєш, соромишся. Але це вже відбулося, цього не змінити.

Не можна дозволяти “демонам” заважати рухатися вперед, жити!

експертна думкакіноконтент 18+реліз

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *