Розкажи, де ти перебувала 24-го лютого? Де саме тебе “спіймала” війна?
У цей момент я була з батьками в Одесі, ми активно слідкували за політичною ситуацією в Україні, тому можна сказати, що розуміли, до чого все йде. Памʼятаю, що чекала до другої ночі виступ Президента, а тоді вже під ранок ми всі прокинулись від вибухів. У нас у всіх був просто колосальний стрес, розгубленість, не знали, що робити. Якраз в цю ніч я мала їхати в Київ на роботу, але, звичайно ж, усе відмінилося. Зараз я перебуваю в Польщі, і вважаю своєю місією розповідати європейцям усю правду про те, що відбувається в Україні. Тому що вони отримують лише ту інформацію, яку їм дають медіа.
В якому конкурсі краси ти брала участь? Хто тебе туди запросив? Що саме там відбувалося?
Я дуже часто їздила з Польщі і возила гуманітарну допомогу. Ми допомагали з перших днів війни. Ми виїжджали на кордон з Польщею і робили всі закупки. Потім мої друзі побачили, що я займалася гумдопомогою, і написали мені, що планується масштабний міжнародний конкурс, де хочуть бачити представника з України. Їм потрібна була людина, яка б доносила внутрішню ситуацію, яка була насправді в Україні. Це був благодійний вечір, де 69 краї з усього світу привезли подарунки з українською тематикою. І все це ми намагалися продати на великому аукціоні тут, у Польщі. Кілька днів тому був фінал конкурсу, де ми проводили велике шоу, яке було присвячене Україні та миру. Репетиції тривали три тижні, було дуже багато тренувань, багато роботи на сцені тощо. І протягом цього часу мені вдалося ділитися реальною інформацією про те, що відбувається в Україні, з учасниками конкурсу та нашими партнерами.
Чи отримуєш ти зараз якийсь фідбек? Тобто чи дякують інші країни за твої розповіді?
Я приїхала туди розповідати про ті проекти, які я та моя команда робимо в Україні. Насамперед – це будівництво тимчасового житла для біженців. Я насправді шукала партнерів, які зможуть профінансувати, адже в Україні коштів не так багато, тим більше в такий складний та жахливий час. У нас є два проекти, які я веду – благодійний фонд, який допомагає збирати кошти на ці ж будиночки. Хлопці вже побудували міні-поселення, куди вже заселились 60 людей. Другий проект “Хутір”, на цей проект легше збирати фінансування. Але з іншого боку війна в країні триває, тому тут йдуть протиріччя між людьми, які хочуть допомогти, але трохи бояться інвестувати в Україну. Тому фідбек у нас є саме в допомозі на будівництво, фідбек у нас іде від країн, які мінімально знали про війну.
Ті кошти, які ти вже отримала на свої проекти – вони звідки? Це інвестиції від людей чи від компаній?
В основному в нас основне фінансування йде від великих компаній. Єдине, на що ми самі збирали кошти, – це на “пташок” та на рюкзаки для наших ЗСУ. Якщо ми говоримо про велике фінансування – це в основному Америка, ОАЕ також інвестували крупні суми коштів.
Чи можна зараз десь купити твою книгу “17 викликів Землі”? І що взагалі з цим проектом зараз – чи будеш ти його і далі розвивати?
Ця книга завжди зі мною, я її брала з собою сюди, у Польщу, на благодійний вечір. Ми якраз розповідали про нас проект, і люди справді надихнулись, що є така корисна інформація для дітей стосовно розвитку. Книжку можна придбати онлайн. Якраз до війни ми роздрукували 500 екземплярів книжки українською мовою. У нас був договір, який передбачав, що певна кількість книжок буде розповсюджена в дитячі бібліотеки, а інша частина піде на продаж. Отримані кошти, звичайно ж, підуть на потреби ЗСУ. Взагалі дуже складно говорити про це щодня, розповідати європейцям про весь жах, який ми переживаємо – сирени, вибухи, те, що наше життя стало геть іншим. Тому я вважаю, що кожен з нас повинен боротися на своєму фронті – як хто може. Я дуже вдячна полякам, які підходили до мене під час конкурсу і обіймали просто до мурах! Плакали і дякували нам, українцям…
Дякую тобі за підтримку, за твою працю та проекти!
Дякую і тобі за підтримку – вона для мене надзвичайно важлива!
Розмовляв: Віталій Шевченко
Текст: Глущенко Дарина
Дарина Глущенко
Журналістка
