Книга про людські почуття – наша відповідь, як не втратити себе, – Олександр Шеховцев про співпрацю з Міс Україна над космополітичним романом «Океан Сансари»

«Хто я», «як не втратити себе»? 

Ці питання знайомі багатьом. Автори книги «Океан Сансари» вирішили відповісти на них і показати важливість щирих людських почуттів. Робота Міс України Марини Кіосе і моряка Олександра Шеховцева – це відповідь на фальшивість сучасного світу. Олександр розповідає, що натхненням послужили реальні люди і локації різних куточків планети. Це і стало основою роману. Також ми поговорили про Східну Азію, талант, пізнання себе і труднощі в роботі.

Про що ви найчастіше пишете і що вас надихає?

Слава Богу, що хоч у співавторстві, але вдалося закінчити мій перший роман і довести його до логічного завершення. “Океан Сансари” моя перша надрукована робота і є ще три незакінчені книги, які я писав “в шухляду” і збираюся закінчити. Зараз працюю над четвертою, яка сподіваюся стане другою повноцінною, виданою роботою. Є багато оповідань російською, українською та англійською мовами, які спеціально пишу для участі в літературних конкурсах. Беручи участь в кожному такому конкурсі на абсолютно різні теми, отримуєш безцінний досвід. Його, як кажуть, «не проп’єш».

Люблю писати про нестандартні вчинки, цікавих людей, справжніх, щирих почуттях. Такі теми і надихають найбільше. Ми зі співавтором навіть придумали невеликий епіграф до всіх наших спільних робіт «Щирість у кожному слові».

Що для вас письменство? Метод пізнання себе і свого життя чи процес релаксації і «творчого потоку»? Або ні те, ні інше?

Може трохи пафосно скажу, але письменство – моє покликання. Це і процес релаксації і метод пізнання себе і навколишнього світу, і найголовніше навчання. Кожна написана мною робота досить інформативна. І перш ніж перейти до опису предмета я збираю максимальну кількість доступної мені інформації. Це і походи в музеї, на лекції, та й просто вивчення статей в інтернеті, іноді навіть знайомство з родичами і «екскурсія» по місцях проживання героя, якщо мова йде про одеситів. У нас в Одесі досить багато цікавих і знаменитих персонажів, про яких абсолютно нічого не знають сучасники, про них часто із задоволенням і пишу. Люблю писати про своїх друзів. Сподіваюся скоро вийде книга оповідань, в кожному з яких головним героєм описую свого друга.

У ЗМІ не так багато інформації про вашу нову книгу. Всі видання публікують однакові описи вашої роботи. Розкажіть детальніше, про що книга?

Як для дебютного роману ми вибрали, як нам здається, досить складний сюжет. У центрі «Океану Сансари» чотири головних героя, з життям яких ми знайомимо читача в першій «реальній» частині роману під назвою “Океан”. Кожному з героїв присвячені чотири окремих розділи книги, що описують основні події їхнього життя. Кожнен розділ як би пояснює, чому вони уособлюють певні чоловічі почуття. Друга – езотерична частина, називається Сансара. У ній всі герої зустрічаються на Дні Мертвих у Мексиці. Герої знайомляться з головною фігурою – старим індіанцем. Після вони проходять стародавні ритуали племен Мезоамерики, це допомагає їм повернутися у свої колишні життя.

У книзі ви зможете впізнати образи знаменитого художника, філософа, поета, рок музиканта, актора і навіть футболіста… Всі вони є нашими кумирами, і ми ретельно «прошерстили» їх біографію перед тим, як перенести ці образи на папір. Головна ідея “Океану Сансари”, напевно, криється в епілозі роману, а епіграфом до першої та другої частин книги ми хотіли підкреслити її фабулу.

Нерідко письменники героїв своїх книг наділяють якостями, які притаманні їм самим. Герої вашої книги схожі на Олексанра та Марину? Якщо це так, то чим?

Ми б хотіли бути схожими на героїв книги. Не дивлячись на різні почуття, які вони уособлюють в романі, всі наші головні герої справжні і щирі. В «Океані Сансари» є персона котру звіть Марина. За сюжетом, вона наречена героя, який асоціюється з любов’ю до жінки. Вибачте за тавтологію, напевно, співавтор Марина і є прообраз тієї Марини з книги.

Ви розповідали, що мета книги показати важливість духовного, а не матеріального. Поділіться своїми порадами, як, живучи в матеріальному світі, не забувати про духовність і постійно підтримувати в собі почуття вдячності, любові і доброти?

У дуже шанованих мною японців є таке поняття «відкрита людина». У нашому розумінні найкраще сказати – щирий, справжній. Ми зі співавтором за те, щоб люди завжди залишалися чесними по відношенню до самого себе, і якщо роблять добро, то не заради вигоди або захоплення оточуючих. Якщо любили, то не з розрахунку і перспективи фінансового блага. Дружили не заради користі. Загалом, як то кажуть, «Краще бути, ніж здаватися». Це, напевно, трохи утопія, але ми дійсно віримо в «добро заради добра …»

Одна з причин написання «Океану Сансари» – фальшивість сучасного світу. Він диктує нам свої правила і іноді абстрагуватися від того, що відбувається складно. Живучи в суспільстві, де кожен третій прагне до ідеального профілю в Інстаграм і швидким досягненням будь-яким шляхом, як не втратити себе. І вирощувати високоморальні якості?

Ось відмінне питання. В цьому і є сенс того, що я відклав усі попередні незакінчені роботи і надихнувся ідеєю “Океану Сансари”. Написання роману про справжні людські почуття, напевно, і є наш шлях, як не втратити себе. Це невеликий внесок в боротьбу проти лицемірства і фальшивості сучасного світу. До речі сказати, наше дітище ТОПСЕ (Творче об’єднання прихильників Сергія Єсеніна) – це тяга до прекрасного і маленька спроба принести в наше суспільство трохи більше ніж ніж те, що зараз модно і популярно.

Більш того, я не бачив байдужих серед молоді, яким читав вірші Єсеніна або Маяковского. Це завжди для них цікаво, але в більшій мірі незвично. Просто їм ніхто про них не розповідає. У цьому сенсі я дуже сподіваюся на Марину, адже будучи Міс Україна вона є справжнім особистим прикладом для нинішнього підростаючого покоління нашої країни.

Як ви познайомилися з Мариною і у кого першого виникла ідея написати книгу?

Наша зустріч описана в одному з розділів «Океані Сансари» і можна сказати воно було настільки незвичним, що відразу після знайомства ми вирішили написати про це. Спочатку з’явилась розповідь, котра почала обростати все новими продовженнями і в результаті перетворилася на 500 сторінковий роман який ми два роки нещадно редагували і “різали”, в результаті знищивши приблизно його 1/5 частину.

Над книгою ви працювали удвох протягом трьох років. Ви були один одному не просто колегами, а натхненниками, але кропітка робота вимагає чимало нервів. Які труднощі чи непорозуміння виникали в процесі?

Писати у співавторстві – дуже цікавий, хоча іноді небезпечний для нервової системи процес, тут ви маєте рацію. У романі зачіпаються досить серйозні, хоча й дуже традиційні теми – це і сімейні цінності, і любов, ставлення до дружби, вірність своїм принципам і багато іншого… Конфронтація настає, коли ми узгоджуємо ці ідеї і намагаємося перенести наші погляди на папір, а чоловіки і жінки, як відомо, дивляться на все під різним кутом. Тим більше ми з Мариною представники різних поколінь. Вважаю, деякі ідеї нашого роману трохи суперечливі, але в той же час досить нестандартні й можуть бути цікаві. У будь-якому випадку оцінить нашу роботу читач.

Опишіть вашого читача? Який він? Що він отримає після прочитання книги?

З огляду на те, що сучасні люди з різних причин практично не читають книг… Один з відомих одеських письменників Ілля Рейдерман взагалі називає людей, які читають книги особливою кастою, наш «клієнт» – це людина у якої є на це час. Я не беруся говорити, що він отримає після прочитання «Океану Сансари», але безумовно книга незвичайна. І хоча б тому варто її прочитати.

Олександр, ви працювали в різних точках світу: Сінгапур, Корея, Китай. Як перебування в абсолютно новій культурі та спілкування з людьми іншого менталітету відображається на вашій творчості?

Подорожі по різних країнах підживлює мене натхненням і навіть дає матеріал для творчості. Я завжди намагаюся якомога глибше зануритися в чужу культуру, весь час знайомлюся з місцевими мешканцями і буквально вивідувати історії для роботи над новими сюжетами. До речі, один з персонажів «Океану Сансари» у другій частині книги, історична особистість, знаменитий бразильський бандит- «Робін Гуд» про якого я чув, буваючи в Бразилії. Більш того, ми називаємо наш роман космополітичним, адже в «Океані Сансари» є опис близько 20 країн в яких ми побували, а у його героїв ми навмисне не вказували їх батьківщини. Родина героїв «Океану Сансари» – весь світ.

Країна вашої душі? Чому?

Південна Корея. Я там прожив трохи більше року, але закохався в Країну Ранкової Свіжості назавжди. Ось буває ви приїжджаєте кудись і знаєте точно, що тут вже були, хоча перебуваєте тут уперше. У Вас сильне Дежа Вю і враження, що це спогади з минулого життя. Мені там все подобалося від «гастрономічних оргазмів», від місцевої кухні; закінчуючи культурою, місцевими традиціями, та й взагалі ставленням до життя мешканців Ханкук (Так звучить Корея місцевою мовою).

Мені навіть іноді сняться сни з сюжетами як я перебуваю в Кореї. Кілька з них описував у своїх роботах, і з одним оповіданням англійською мовою за мотивами свого сну навіть брав участь в конкурсі, організованому Корейським Міністерством Освіти. Я зрозумів, що це “моя” країна, коли мені пощастило пожити з монахами в 500 літньому буддистському монастирі, в горах. Я ніби став частиною релігії й культури, і тепер розумію чому Корею називають Країною Ранкової Свіжості.

Що, на вашу думку, українці можуть запозичити у жителів Східної Азії?

Це однозначно безмежна повага, субординація і шана старшим за віком людям. Така ж нескінченна повага до своєї історії, пам’яткам культури, своїм національним героям, національному одягу, традиціям. Дійсно дивує наскільки східні люди поважають і довіряють своїм землякам. Це, до речі, досить докладно описано і в «Океані Сансари».

Олександр, ви сказали, що без боротьби немає перемоги. І навіть, якщо з першого разу читач вас не почує, ви продовжуватимете писати. Тобто, читачам варто чекати нових книг від Марини Кіосе і Олександра Шеховцева? Поділіться планами на майбутнє?

Як кажуть – «Творчість понад усе». Будемо продовжувати писати незалежно від подальшої долі «Океану Сансари». Я б хотів принести в наше життя ідею, що можна бути абсолютно щасливим, займаючись улюбленою справою. 

Не будучи, за сучасними мірками в ньому, “успішним”. Зараз ми займаємося кожен своїми ідеями, але недавно нас відвідала абсолютно божевільна думка про кругосвітню подорож, під час якої ми, сподіваємося, почнемо писати новий спільний роман.

Запитувала: Ірина Германович